Минають роки, а біль утрати не вщухає… та й, мабуть, ніколи не вщухне.

Цього дня вісім років тому перестало битися серце мужнього командира, люблячого батька, чоловіка, сина та найкращого друга підполковника Олега Андрійця.

Улітку 2014-го поблизу Маріуполя прикордонники вступили в запеклий бій з противником. Група з чотирьох прикордонників на чолі з Олегом до останнього тримали свої бойові позиції, але сили були не рівні. Під час бою з ворогом командир зайняв місце біля автомобіля, аби в інших побратимів був час обрати безпечні позиції. Але шквальний вогонь противника завдавав нищівного удару по автомобілю прикордонників. Саме тієї фатальної миті назавжди перестало битися серце Олега… Бійці виграли той бій, але, на превеликий жаль, втратили командира. Олег Андрієць, проявивши відважність і рішучість, віддав своє життя заради порятунку боєздатності свого підрозділу, ціною власного життя врятував побратимів…

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 29.09.2014 № 747/2014 року підполковника Олега Андійця нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Пам’ятаємо, шануємо, пишаємось…

Навічно закарбується в нашій пам’яті подвиг прикордонника!

Вічна пам'ять Герою!