Його звати Андрій, а позивний у нього – Француз. Ні, він родом не з Провансу, а з одного містечка на Одещині.

Життя нашого героя дуже цікаве та різнобарвне. Він вивчився на офіцера-прикордонника, служив у прикордонних військах, працював в індустрії моди в Парижі, став судноводієм торговельного флоту та вдруге призвався по мобілізації. А тепер більш розлого.

На початку 90-х він вступає до Одеського інституту сухопутних військ. Через два роки його переводять до Харківського танкового гвардійського командного училища. Але, враховуючи те, що новоствореному прикордонному вишу потрібні були офіцери, його та ще декількох однокурсників переводять до Інституту прикордонних військ України. Після успішного завершення прикордонної alma mater він проходить службу на офіцерських посадах в Ізмаїльському навчальному морському загоні, а згодом у підрозділах Ізмаїльського прикордонного загону.

На почату 2000-х він звільняється та переїжджає до Франції. Для того щоб працювати в іноземній країні Андрій паралельно навчався на мовленнєвих курсах в Університеті Париж XII Валь-де-Марн. В Парижі він працював будівельником, різноробочим і навіть продавцем газет.

Через майже десять років йому вдалося працевлаштуватись у сфері моди. Андрій був співорганізатором Fashion Week. Усі виставки одягу проходили в форматі Showroom. Як правило, спочатку організовувалась виставка жіночого одягу, а потім – чоловічого. Насправді показ колекцій, враховуючи назву, відбувався не тиждень, а близько одного місяця. У виставках колекцій для жінок наш співвітчизник працював на французького бізнесмена, а для чоловіків – на американського. Для організації Showroom залучалось близько 20 людей різного профілю, які займались кастингом моделей, вибором одягу, що може бути в моді в наступному сезоні тощо. Українець займався обладнанням приміщень, встановленням освітлення, керував розстановкою речей, зустрічав та супроводжував клієнтів, а також направляв їх до потрібних фахівців. Усі підібрані для виставки речі не були від відомих кутюр’є, проте, як зазначає Андрій, вони через лімітовану кількість та ексклюзивність коштували на порядок дорожче відомих брендів. За свою кар’єру він організовував виставки одягу в таких відомих місцях як Палац Міністра фінансів Людовика XIV, мерія 15 округу Парижа і навіть Лувр. На це шоу збирались представники відомих світових бутиків Lux, які одразу мали змогу викуповувати одяг.

Він міг й надалі працювати в Парижі, пити зранку каву з хрусткими круасанами, проте 2014 рік змінив все. Побачивши ситуацію на Батьківщині з французьких новин, Андрій одразу приїхав в Україну і призвався до Ізмаїльського прикордонного загону. Потім з підрозділом поїхав в зону проведення АТО, де захищав Україну від російського загарбника. Враховуючи те, що він працював у Франції, побратими дали йому позивний Француз.

Після звільнення в запас він, розуміючи, що за правилами бізнесу його у Франції довго ніхто не чекатиме, вирішує пов’язати свою долю з морем. Так він вступає на заочне відділення Дунайського інституту НУ «Одеська морська академія», а тим часом працює звичайним матросом на суднах УДП. Після завершення навчання він стає офіцером торговельного флоту і вже виходить в море. Як і в першому випадку, йому не судилось жити цивільним життям. Звістка про широкомасштабний наступ російської федерації на Україну його застала в морі. З дозволу керівництва компанії він знімається з рейсу й сам знову йде до центру комплектування.

Нині Француз знову служить в рідному загоні та вчить свій особовий склад необхідним навикам для захисту Батьківщини.