Військовослужбовець з позивним «Синус» за спеціальністю інженер-механік.

Чоловік 25 років відпрацював на машинобудівному підприємстві, а останні 10 років був інженером-конструктором на одному з державних підприємств. У перші ж місяці повномасштабного вторгнення «Синус» пішов до військкомату.

Згадує, що поштовхом стали очі старенького батька, який був обурений підступністю росії, шокований тим, що відбувається. В батьківських очах чоловік побачив стільки болю, суму від власного безсилля, нерозуміння того, як це могло статися, що відчув необхідність стати на захист рідної землі: «Батьки, діти, онуки, наша земля, наша країна, наша територія – це те, що заради чого ми воюємо. Те, що маємо захистити».

Рідних «Синус» поставив перед фактом, що вже записався до прикордонного підрозділу. Дружина, яку в сім’ї жартома називають «начальником штабу», до такого рішення поставилась з розумінням. До того ж їхній син теж свого часу обрав професію військового.   

У складі зведеного прикордонного загону «Синус» вирушив на Житомирщину, потім було відрядження на Сумщину, а нещодавно чоловік повернувся з Донеччини, де його підрозділ виконував завдання на Бахмутському напрямку. «Відчули війну повною мірою. Обстріли 24/7, певне напруження», – згадує чоловік. Проте додає, що відчуття необхідності, обов'язку, важливості того, що робиш, надає сил не опускати руки та продовжувати боротьбу. Зазначає, що головне, щоб українці не втратили віри, а також тієї єдності, того запалу, які продемонстрували на початку повномасштабного вторгнення. «Взяти себе в кулак та, попри втому, йти до Перемоги!»  

У тому, що війна закінчиться перемогою України, чоловік не сумнівається, а ще має власні плани на той час, коли Перемога прийде – висадити великий сад. «Я на власні очі побачив, як багато дерев знищує війна. Тепер відчуваю потребу виправити це та посадити якомога більше саджанців», – каже військовий.

Почати планує з саду біля батьківської хати та висадити там не менше пів сотні фруктових дерев, щоб Україна стала ще гарнішою і квітучішою.