Хоробрим доля допомагає

НАЗАД
30 вересня 2022 16:27

Віктор мріяв стати прикордонником ще з підліткового віку. Пробував вступати до військового вишу, проте не вдалось пройти конкурс. Згодом вирішив йти на службу за контрактом і з 1995 року чоловік проходить службу в Державній прикордонній службі України.

З 2014 року прикордонник неодноразово виконував завдання в зоні бойових дій. Так сталось, що напередодні свого першого виїзду в складі зведеного підрозділу  один з водіїв БТР отримав травму і не зміг виконувати свої обов'язки, тоді Віктор сказав, що може бути навідником та продемонстрував свої вміння. Спочатку виконував завдання на контрольному пункті «Чонгар», згодом проходив службу в Луганській області. Там і зустрів військовослужбовець 24 лютого 2022 року. Тоді прикордонник стояв в наряді та на власні очі побачив ворожу колону – танки та бронетранспортери, які йшли з росії вбивати українців.

В ході боїв підрозділ Віктора опинився в оточенні, а до своїх треба було подолати чимало кілометрів. Йшли пішки три дні, відморозили ноги, а з їжі іноді був тільки талий сніг. Де вдавалось – заходили в села. Місцеві мешканці приймали здебільшого добре, давали їжу, навіть купували ліки. Але бувало й по-іншому – в одному з населених пунктів колаборанти повідомили, що знають, що хлопці військові та наказали з'явитися в сільраду, начебто на реєстрацію. Пообіцявши, що підійдуть за пів години, прикордонники переїхали в інше село, де вже вирішили розбитися на малі групи та діставатися до Харкова. Тоді Віктор спалив всі документи, адже автобус проходив п'ять ворожих блокпостів. Не всім вдалось пройти рашистів, на жаль, декількох захопили в полон.

Але Віктору пощастило дістатися своїх і після нетривалої перерви, чоловік знову відправився захищати свою землю на Донеччині. «Жили, спали в окопах. Іноді стільки снарядів по наших позиціях прилітало, що й голови підняти не могли», – розповідає прикордонник. Крім вже звичної функції водія бронемашин, Віктору довелося згадати про ще один свій талант – кулінарний, адже за першою освітою він технолог харчової промисловості. Тож годувати побратимів та розносити порції їм по окопах іноді доводилось й під кулями, й увертаючись від дронів-камікадзе.

Себе Віктор вважає удачливим, бо дуже часто вдавалося залишатися неушкодженим навіть у найпростіших ситуаціях. Якогось дня чоловік дав товаришу на зберігання своє водійське посвідчення. Той забрав, а коли їхав з ним, то поруч розірвався снаряд 120-го калібру. Якимось дивом і водій і автівка залишилися неушкодженими. Побратим тоді казав, що те Вікторове посвідчення стало талісманом.

Проте якось удача Віктора не догледіла: того ранку він намагався витягти «Кугуар», який застряг у багнюці. Підкладав гілля, каміння під колеса, в той час, як навколо розривалися міни. В якийсь момент побратим звернув увагу, що у Віктора з ноги ллється кров.  «Взяв турнікет, перев'язав рану та продовжив свою роботу, адже справ було багато – підвозити боєприпаси, перевозити бійців», – згадує прикордонник. А ввечері отримав завдання відвезти  пораненого мешканця села до лікарні.  Там Віктор показав лікарям і своє поранення, яке, як виявилося, було досить серйозним. Спочатку Віктора госпіталізували до лікарні в Краматорську, потім перевезли до Харкова, звідти до Хмельницького. Чоловік постійно запитував, коли його випишуть, адже в інших лікування проходило значно швидше... Але рана ніяк не загоювалась, потрібні були нові операції, цього разу вже в Києві... Процес реабілітації затягнувся, тому на фронт Віктор досі не повернувся, проте на військовій службі залишився і сумлінно виконує свої обов'язки в тилу.

Ні краплі не сумнівається мужній прикордонник у Перемозі України! «Це наша земля! Ми знаємо, за що боремося!» – каже Віктор.

Після перемоги мріє  нарешті одружитися зі своєю коханою, яка зараз перебуває в Польщі.  «На полі бою мені щастило, а от в особистому житті не дуже», – ділиться чоловік і сподівається, що зможе нарешті створити міцну, щасливу сім'ю й жити під мирним небом у рідній Україні.

Відгуки та коментарі

Ваше ім'я
Ваш E-mail
Текст

Популярні розділи та сервіси