Міжнародна допомога Службі: пріоритети змінились

НАЗАД
06 липня 2015 16:02

Про необхідність надання Україні сучасної зброї та оснащення не пишуть лише ледачі. Ця тема піднімається на перемовинах різних рівнів, обговорюється під час зустрічей лідерів провідних країн. І це не дивно, адже нашим військовим на Донбасі вже сьогодні конче потрібна сучасна техніка. Однак закордонне обладнання на передовій є. Причому легально надане тими ж Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Звичайно, мова йде не про летальну зброю. Прикордонникам офіційно передають броньовані позашляховики, сучасні тепловізори та ударостійкі ноутбуки. Це все стало можливим завдяки програмам міжнародної технічної допомоги. Про обладнання, яке отримує Державна прикордонна служба, та корективи, котрі вносить гібридна війна, розповідає начальник управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції департаменту охорони державного кордону Адміністрації Держприкордонслужби полковник Олександр Панченко.

Про необхідність надання Україні сучасної зброї та оснащення не пишуть лише ледачі. Ця тема піднімається на перемовинах різних рівнів, обговорюється під час зустрічей лідерів провідних країн. І це не дивно, адже нашим військовим на Донбасі вже сьогодні конче потрібна сучасна техніка.

Однак закордонне обладнання на передовій є. Причому легально надане тими ж Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Звичайно, мова йде не про летальну зброю. Прикордонникам офіційно передають броньовані позашляховики, сучасні тепловізори та ударостійкі ноутбуки. Це все стало можливим завдяки програмам міжнародної технічної допомоги.

Про обладнання, яке отримує Державна прикордонна служба, та корективи, котрі вносить гібридна війна, розповідає начальник управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції департаменту охорони державного кордону Адміністрації Держприкордонслужби полковник Олександр Панченко.

 

– Олександре Вікторовичу, нині у суспільстві побутує думка, що західні партнери недостатньо допомагають нашій державі оснащенням та озброєнням. Однак прикордонне відомство  отримує суттєву матеріальну підтримку. Що це за допомога?

– Щоб предметно проаналізувати, якими технічними засобами користується боєць на передовій, як надійно він захищений, необхідно розібратись, що ми отримуємо, з яких джерел все це фінансується і наскільки воно ефективне.

Ні для кого не є секретом, що наше відомство вже давно активно співпрацює з західними партнерами та системно залучає позабюджетні кошти для підвищення якості технічного оснащення  підрозділів.

Бойові дії змінили пріоритети, проте жодну програму не згорнуто, а їх бюджети не зменшились. Активно реалізуються проекти, які стосуються західного кордону України. Реконструюються будівлі підрозділів, закуповується сучасне обладнання, навчається персонал.

Але основні зусилля Адміністрації Держ­прикордонслужби сьогодні зосереджені на екстреному залученні технічної допомоги для потреб підрозділів, що виконують завдання у зоні проведення АТО та на адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом, а також для забезпечення інженерно-технічного оснащення східної частини державного кордону.

 

– Наведіть, будь ласка, цифри.

– у 2014 році ми реалізували  22 проекти міжнародної технічної допомоги на загальну суму близько 610 мільйонів гривень. Це з урахуванням траншів секторальної бюджетної підтримки та окремих грантів ЄС.

 

– Гроші, дійсно, чималі. Розкажіть, за якими програмами надавались кошти і що означає «секторальна бюджетна підтримка»?

– Цей термін означає, що у відомчий бюджет на визначені статті надходили гроші від наших закордонних донорів, які використані винятково за призначенням. Минулого року ця цифра склала 318 мільйонів гривень. З одного боку це  серйозна матеріальна підтримка, з іншого – довіра до нас як надійних партнерів. Що стосується грантів, то наведу три ключові позиції. Кордон з Польщею: за однією з програм дев’ять відділів прикордонної служби отримали сучасне обладнання, ще сім – реконструйовано. За іншою програмою триває технічне переоснащення п’яти пунктів пропуску сучасними засобами прикордонного контролю, зокрема, приладами паспортного контролю з біометричною функцією. Загальна сума допомоги склала кілька десятків мільйонів гривень.

За програмами транскордонного співробітництва «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна» минулого року було виділено 7,73 мільйона гривень. Ці гроші дозволять забезпечити обладнанням та засобами  прикордонного контролю пункти пропуску «Лужанка» та «Вилок».

І третій блок – 3,47 мільйона гривень, які будуть витрачені для переоснащення пунктів пропуску «Красноїльськ» та «Дяківці» у рамках програми «Румунія – Україна – Республіка Молдова 2007 – 2013».

 

– Давайте тепер поговоримо про зону антитерористичної операції. Змінились умови, інша обстановка, гинуть люди. На броньованому позашляховику на передовій безпечніше… Яка техніка та обладнання надається по лінії міжнародної допомоги саме для цього регіону?

– Після початку військових дій на сході України змінились умови, пріоритети та специфіка обладнання. Звичайно, на перший план виходить техніка, що захищає життя військовослужбовця та допомагає якісно виконувати завдання. Минулого року ця допомога склала понад 313 мільйонів гривень. Так, від Євросоюзу та Уряду США наше відомство отримало 151 автомобіль, з них 64 броньованих, 1,9 тисячі засобів автономного забезпечення, 2 тисячі приладів спостереження, з яких 52 тепловізійні, 426 засобів зв’язку, 705 приладів радіаційного контролю та 24 одиниці інженерної техніки.

 

– Ви декілька разів підкреслювали, що змінились пріоритети. Закуповується більше приладів спостереження, є додаткова потреба у тепловізорах, а звичний УАЗ, наприклад, замінили на броньовані Форд Ренжер та Фольксваген «Амарок»...

– Невдале порівняння. По-перше, якщо згадати недалеке минуле, то за міжнародними проектами автомобілі «УАЗ – Патріот» прикордонне відомство отримувало 2009-го року, а іншу російську техніку, на кшталт «Шевроле-Нива» або  «Газель» – 2011-го. Тоді, дійсно, автомобілі російського виробництва закуповувались чималими партіями. Але цю техніку згодом почали замінювати на більш сучасні та технічно досконалі автомобілі, що є цілком логічним етапом переоснащення прикордонних підрозділів.

По-друге, сьогодні аргументи щодо необхідності закупівлі за гроші партнерів  російської техніки для українських прикордонників, які на сході держави боронять нашу землю від проросійських найманців, мало кого могли б переконати... Ми в жодному разі не можемо підтримувати російського виробника. До того ж позиція керівництва держави у цьому плані всім відома та закріплена на законодавчому рівні.

І по-третє, заради справедливості необхідно знати і позицію самих російських виробників. Поясню. Наприкінці березня нинішнього року російські ЗМІ оприлюднили офіційну заяву Ярославського моторного заводу про те, що підприємство припиняє постачання двигунів на територію України. Причому було роз’яснено, що це двигуни, які поставляються на Харківський тракторний завод та підприємства «АвтоКрАЗу», що випускає вантажівки. І детально розписано, які саме українські автомобілі, що йдуть на потреби армії, оснащуються ярославськими двигунами. Погодьтесь, варто замислитись...

 

– І яка була реакція?

– Оскільки продукція «АвтоКрАЗу» використовується у відомстві, Адміністрація вважала за необхідне поінформувати наших закордонних партнерів про цю тривожну ситуацію. Контракти готуються заздалегідь, і потрібно убезпечити себе від непередбачуваних наслідків, спричинених діями російських постачальників.

До речі, таку ж позицію займає і генеральний директор цього підприємства Роман Черняк. Відповідаючи на запитання журналістів, він зазначив, що у зв’язку із проблемами з російськими комплектуючими компанія шукатиме альтернативні джерела.

 

– З огляду на велику кількість проектів міжнародної технічної допомоги, як, з одного боку, унеможливити зрив постачань необхідної техніки, а з іншого – виключити залежність від російських комплектуючих, які згодом можуть стати засобом політичного тиску?

– У цьому контексті варто виділити проект міжнародної технічної допомоги за програмою Міністерства енергетики США «Друга лінія захисту». Коротко нагадаю, що основними напрямками реалізації цієї програми є встановлення стаціонарних систем радіаційного контролю в пунктах пропуску, надання переносних систем прикордонним підрозділам, а також  підготовка персоналу щодо використання та обслуговування цього обладнання. Реалізація проекту розпочалась 10 років тому і триватиме 16 років.

На першому етапі – вже в нинішньому році – передбачено обладнання 75 пунктів пропуску системами радіаційного контролю. Ще 70 буде обладнано до 2021-го. Первинною умовою реалізації Програми було залучення вітчизняних виробників. Разом з тим, свого часу прийнято колегіальне рішення про використання обладнання типу «Янтар», яке виробляється у російському місті Дубно, оскільки на той момент нашого устаткування, що відповідало б основним технологічним критеріям програми, не було. Його виробник, «НВЦ «Аспект», надавав гарантійну та післягарантійну технічну підтримку через офіційного представника в Україні – компанію «Аспект-Сервіс», що включало компонент підготовки персоналу з використання та обслуговування їхнього обладнання.

 

– Тобто, російські спеціалісти мали доступ до обладнання і офіційно працювали в пунктах пропуску?

– Так, під час виконання завдань з проектування, інсталяції та гарантійного ремонту систем радіаційного контролю «Янтар» російські спеціалісти та їх представники мали певний доступ до інфраструктурних об’єктів українських пунктів пропуску, схем та планів будівель. Зараз таку практику припинено.

 

– Ситуація, дійсно, склалась непроста...

– Адекватні заходи були просто необхідні. Так, ще рік тому, під час засідання Керівного комітету з реалізації Програми представники Держприкордонслужби поінформували американську сторону про необхідність зменшити складову або замінити обладнання російського виробництва. Закордонні партнери підтримали цю позицію та погодились на пошук альтернативних шляхів. І це незважаючи на те, що частину необхідного устаткування було закуплено заздалегідь.

 

– Олександре Вікторовичу, буває, що донора програми найменше цікавить політична площина питання, коли мова йде про чималі гроші. Як реагує американська сторона на такі  зміни? 

– Про вжиті заходи наприкінці минулого року було поінформовано виконавця та донора Програми, зокрема, заступника директора Національної адміністрації з ядерної безпеки Міністерства енергетики США пана Хайзенга. Ми запропонували розглянути можливість застосування аналогічних вітчизняних систем радіаційного контролю, а в разі їх відсутності – обладнання європейського або американського виробника. Американський високопосадовець підтримав позицію прикордонного відомства.

 

– Змінити постачальника – лише половина справи. А як обслуговувати обладнання, що вже функціонує?

– На цей важливий момент було звернено особливу увагу. Ми всі розуміємо необхідність забезпечення нормальної роботи та технічного обслуговування систем радіаційного контролю, які вже діють у 60 пунктах пропуску через державний кордон.

Адміністрація Служби вже зробила перший крок у цьому напрямку. На базі Навчального центру створено окремий штатний підрозділ, який виконує завдання з технічного обслуговування та блочного ремонту обладнання спільно з американськими інженерами. У недалекому майбутньому почне діяти механізм технічної підтримки систем радіаційного контролю самостійно силами персоналу відомства. І це зніме всі питання щодо організації роботи на режимних об’єктах.

 

– Останнє запитання: як реалізуються плани міжнародної технічної допомоги у цьому році?

– Відповім мовою цифр: за результатами перемовин з основними донорами досягнуто домовленостей щодо отримання протягом 2015 року обладнання, техніки та проведення заходів з підготовки персоналу в рамках 25 проектів на загальну суму близько 45 мільйонів доларів США.

Ключові з них вже почали реалізовуватися. Так, за проектами з Європейським Союзом «Супутні заходи секторальної бюджетної підтримки» на суму 5,7 мільйона євро отримано 106 позашляховиків VW Amarok, 52 мікроавтобуси VW Transporter T5 та 106 переносних тепловізорів. У рамках проекту «STRONGBOR», мета якого – сприяти організації спільного патрулювання українсько-молдовського кордону з бюджетом 1,48 мільйона євро, отримано 36 позашляховиків VW Amarok, 36 переносних тепловізорів та 36 ударостійких ноутбуків. До речі, зазначену техніку нещодавно урочисто передав прикордонникам безпосередньо Голова Представництва Європейського Союзу в Україні – Посол Ян Томбінські.

Продовжиться реалізація програм, про які я говорив на початку розмови. За кошти ЄС, близько 3 мільйонів євро, до вересня нинішнього року буде завершено реконструкцію ВПС «Новогрузьке», «Грабове», «Павловичі», «Коритниця» та «Сянки».

ВПС «Мігове» та «Висоцьк» вже введено в експлуатацію у травні цього року. Зазначені підрозділи були урочисто відкриті за участі Голови Служби, його першого заступника та наших польських колег.

Що стосується Сполучених Штатів Америки. Ми ведемо активну співпрацю з Агентством зі зменшення загроз, Програмою експортного контролю та безпеки кордонів (EXBS), Програмою допомоги з правоохоронних питань (INL) та Департаментом енергетики.

У рамках започаткованих проектів прикордонна служба протягом цього року вже отримала обладнання на суму понад 240 мільйонів гривень, а саме: 129 автомобілів, з них – 47 броньованих, 82 тепловізійні прилади, 2200 тактичних жилетів, 680 радіо­станцій «Моторола». Планується придбати прилади радіаційного контролю, інженерну техніку, детектори вибухових, хімічних та радіоактивних речовин, інженерну техніку та обладнання.

Також для потреб відомства буде закуплено обмундирування, засоби індивідуального захисту, металошукачі та засоби для оглядової роботи у пунктах пропуску. Крім того, планується реалізувати проект з інституційної розбудови мобільних підрозділів, який дозволять придбати обмундирування та екіпіровку, засоби зв’язку, тепловізори тощо.

Популярні розділи та сервіси