Протягом останніх місяців кордони України стали однією з головних новин не лише українського інформаційного простору, а й світового. Якщо раніше майже 7000 км української межі ми прагнули називати «кордонами дружби», то сьогодні ситуація кардинально змінилася. І винні в цьому не українці. Наші кордони стали своєрідним лакмусовим папірцем ставлення до нас, нашої країни та нашого вибору. Про те, як змінилася ситуація на ще недавно дружній лінії дотику країн розповідає наш гість – заступник начальника управління прикордонного контролю та реєстрації Адміністрації Держприкордонслужби України полковник Олександр Жданенко.

Протягом останніх місяців кордони України стали однією з головних новин не лише українського інформаційного простору, а й світового. Якщо раніше майже 7000 км української межі ми прагнули називати «кордонами дружби», то сьогодні ситуація кардинально змінилася. І винні в цьому не українці. Наші кордони стали своєрідним лакмусовим папірцем ставлення до нас, нашої країни та нашого вибору. Про те, як змінилася ситуація на ще недавно дружній лінії дотику країн розповідає наш гість – заступник начальника управління прикордонного контролю та реєстрації Адміністрації Держприкордонслужби України полковник Олександр Жданенко.

 

 

– Товаришу полковнику, у засобах масової інформації можна побачити численні варіанти назви межі з Кримом. Як трактують її прикордонники, спираючись на державну політику у цьому питанні?

– Для нас це адміністративна межа між Автономною Республікою Крим та материковою частиною України. Вона проходить по стику Херсонської області з півостровом.

Враховуючи обставини остан­ніх тижнів, з метою забезпечення безпеки громадян і країни на державному рівні було прийнято рішення про виставлення на адміністративній межі контрольних постів: 4 залізничних (Новоолексіївка, Мелітополь, Вадим і Херсон) та 3 автомобільні (Чонгар, Чаплинка, Каланчак). Прикордонники займаються перевіркою документів громадян і працюють у взаємодії з представниками митниці та інших правоохоронних органів.

І зараз саме ця ділянка для прикордонного відомства є однією з «найгарячіших». Українська сторона спостерігає на території окупованого Криму велику концентрацію російських військ, зброї та військової техніки. Крім того, на півострові досить багато так званої самооборони, яка діє нахабно й демонстративно, а також чимало російських «козачків», які подекуди мають кримінальне минуле і точно не доброзичливі наміри стосовно України і українців. Наприклад, ще під час захоплення Криму в пункті пропуску «Харків­залізничний» було затримано 5 громадян Росії, які, рухаючись у Сімферополь, мали камуфляжі різних видів, протигази, ножі, газовий пістолет, дерев’яний кийок, два ящики армійських сухпайків, бронежилет, путівник по Україні, підручник з початкової військової підготовки, лист з адресами консульств і посольств РФ, лист з контактами координаційних центрів «антимайданів» в Україні, електронну книжку з порадником по вибуховій справі. І такі випадки були непоодинокими.

 

– Які результати діяльності на цьому напрямку?

– Результати є й про це постійно говорять та показують засоби масової інформації. Аналіз затримань свідчить про те, що саме з Криму намагаються організувати фінансовий канал для забезпечення сепаратистів на сході України та оплати антиукраїнських заходів. Як приклад, затримання кур’єрів, які везуть великі суми грошей. Так, 15 квітня на залізничній станції Мелітополь у потязі № 90 сполученням «Севастополь – Дніпропетровськ» прикордонним нарядом виявлено четверо громадян України – мешканців АР Крим, які перевозили грошові кошти у сумі 1 млн. 730 тис. гривень. Під час фільтраційних заходів встановлено, що затримані прямували до Дніпропетровська з метою доставити виявлені в них кошти організаторам сепаратистських акцій. 17 квітня у пункті контро­лю «Мелітополь» у тому ж потязі «Севастополь – Дніпропет­ровськ» у громадянина України виявлено кошти у сумі 4 млн. 950 тис. гривень.

Крім того, на материкову частину намагаються ввезти невеликими партіями холодну зброю, засоби захисту, такі як бронежилети та каски, пропагандистську літературу. Непоодинокі випадки затримання наркотичних засобів і боєприпасів. Наприклад, 17 квітня у потязі № 12 сполученням «Сімферополь – Київ» у одному з вагонів, у мішках з брудною білизною було виявлено 230 штук набоїв калібру 7,62 мм, набої 5,45 для холостої стрільби, патрони мисливські – 91 штука, упаковки з порохом, дробі, 200 капсул для мисливської зброї тощо.

Особливу увагу ми стали приділяти і поштовим відправленням. Наприклад, у пункті контролю «Чонгар» під час огляду автомобіля, який прямував за маршрутом Севастополь – Харків, із вантажем поштових відправлень компанії «Нова пошта», в окремих поштових ящиках прикордонним нарядом спільно з представником митниці виявлено 10 бронежилетів.

 Одним словом, кримський напрямок не буде спокійним, тому найближчим часом посилюватимемо його як технічно, так і людськими ресурсами.

 

– Нещодавно вступив у дію Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України». Цим документом визначатиметься порядок в’їзду, виїзду та перебування на півострові громадян України та іноземців. У чому полягають основні правила цього Закону щодо перетину кордону?

– Названим Законом встановлюється, зокрема, що громадяни України мають право на вільний і безперешкодний в’їзд і виїзд з тимчасово окупованої території за умови пред’явлення документа, що підтверджує громадянство України. В’їзд і виїзд іноземців та осіб без громадянства з тимчасово окупованої території допускається лише за спеціальним дозволом через встановлені пункти в’їзду–виїзду для таких осіб. Порядок в’їзду і виїзду іноземців і осіб без громадянства з тимчасово окупованої території встановлюється Кабінетом Міністрів України. Цей порядок згідно із законодавством має бути опрацьований і запроваджений найближчим часом.

Хочу зазначити, що під час обговорення законопроекту у другому читанні підтримано поправку щодо вільного, а не за спеціальним дозволом, пересування громадянами України територією Криму адже вони перебувають на власній землі, яка є тимчасово окупованою територією.

 

– Олександре Анатолійовичу, давайте візьмемо конкретний приклад: іноземець прибув на територію Росії й через поромну переправу потрапив у Крим. Потім через перешийок планував переїхати на материкову частину. Що, враховуючи новий закон, він порушив?

– Якщо іноземець потрапить на територію півострова без відповідного дозволу української влади, то це розцінюватиметься як порушення законодавства з відповідними наслідками. Це прописано у статті 204­2 «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України» Кодексу України про адміністративні правопорушення. Там прямо зазначено, що перетинання або спроба перетинання державного кордону без дозволу відповідних органів влади тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб. Півострів є українською територією.

 

– Нещодавно Державна прикордонна служба отримала нове «озброєння»: відмітка про перетинання державного кордону України «Відмовлено у в’їзді в Україну». Чим продиктовано таке нововведення? Яка ефективність передбачається?

– Так, з 18 квітня вступив у дію Наказ Адміністрації Держприкордонслужби, який регламентує впровадження цієї відмітки. Це було продиктовано рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 1 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету й терито­ріальної цілісності України», введеного в дію Указом Президента України. Мета цього рішення полягає у недопущенні в’їзду на територію України радикально налаштованих осіб, які прямують через державний кордон для організації та проведення акцій антиукраїнської спрямованості.

Іншими словами, ця відмітка у паспорті іноземця як запобіжний червоний прапорець для контрольних органів і в тому числі для українських дипломатичних установ, які знаходяться за кордоном. Власник документа з такою відміткою завжди буде на особливому контролі.

 

– Всі добре пам’ятають, як на державному рівні Росією озвучено цифру в 140 тисяч українських біженців, яка потім виявилася неправдою. А є біженці з Криму на материкову частину? Які можна зробити висновки з пасажиропотоку зі сторони півострова?

– На сьогодні є офіційна цифра: 1134 особи при перетині адміністративного кордону з Криму заявили, що вони є біженцями. Їх далі супроводжують відповідальні за це особи. За нашим спостереженням матеріальні статки цих людей різноманітні: одні виїжджають сім’ями, з речами та на автомобілях. А є й такі, хто пішки, без речей підходить до контрольних пунктів і заявляє про себе. До речі, чимало людей прагнуть надалі потрапити у Польщу. По­перше, мовний бар’єр майже відсутній, по­друге, наші західні сусіди готові приймати на своїй території громадян України, які вимушено виїхали з території Криму. З 20 березня з таким проханням до польської влади звернулося 128 громадян України та 5 росіян.

Інший сегмент перетинаючих адміністративний кордон є громадяни, які проживають на півострові, а працювати їздять на материкову частину. Вони дисципліновано, в один і той же час перетинають межу, а ввечері повертаються. Чимало таких людей проживає і неподалік від наших контрольних постів. Ми вдячні цим громадянам України, адже вони підтримали словом і ділом прикордонників та інших військових, коли ми прибули на місцевість та почали облаштовувати місця дислокації. Місцеві жителі та влада надавали усіляку допомогу в межах своїх можливостей.

Хотів би також зазначити, що поступово зменшується транзитний  потік між півостровом і материковою частиною України. Але тут більше економічних чинників впливає на цей процес. Про них всі знають. Крім того, з боку окупованої території російська сторона почала впроваджувати повноцінний прикордонний контроль і митне оформлення вантажних транспортних засобів. Це затягує процес перетину межі, адже у цьому місці відсутня мінімальна інфраструктура, немає елементарних умов, наприклад, дорога тільки дворядна. Багатокілометрові черги стануть у тому районі звичайною справою.

 

– Товаришу полковнику, давайте поговоримо про ще один неспокійний регіон, конфлікт у якому вважається замороженим. Мова про Придністров’я. З офіційного Тирасполя чути заклики щодо приєднання до Росії. Яка там обстановка в пунктах пропуску?

– З початку березня на придністровському сегменті українсько­молдовського кордону триває операція «Рубіж». Є результати та тенденції. Наприклад, за цей час нами непропущено через кордон понад 400 громадян РФ, непоодинокі випадки затримання набоїв і вибухівки. Що стосується непропущених через кордон, то в ході опитування встановлено, що основна мета перебування таких людей в Україні – дестабілізація обстановки в Одеському регіоні. Були й ті, хто надивившись російських новин, прагнув кудись їхати, когось рятувати від всюдисущих міфічних бандерівців і фашистів. Рівень агресії у таких людей просто зашкалює.

 

– Російська сторона періодично піднімає питання щодо дуже ретельного огляду транспортних засобів і створення економічної блокади Придністров’я. Чи впливають заходи, які проводяться у рамках операції «Рубіж», на порядок та час перетинання кордону вантажним транспортом?

– Ніякої блокади чи нав­мисного затягування часу щодо оформлення вантажного транспорту, який прямує у Придністров’я, немає. Ми спів­працюємо з представниками інших правоохоронних органів, спільно організовуємо запобіжні заходи. Але вони ніяким чином не впливають на рух через кордон. Скажу більше: загальна обстановка на придністровському сегменті кордону більш спокійна, ніж на межі з Кримом. Однак нарікань ми ніяких не маємо. Все це створюється штучно, для нагнітання обстановки.

 

– Олександре Анатолійовичу, давайте перейдемо до східного кордону України. Сьогодні до цього регіону прикута увага всього світу. Як характеризується обстановка на кордоні з Росією?

– На українсько­російському кордоні тривалий час проходить операція «Кордон». На перших порах ми виявляли велику кількість осіб, які й не приховували, з якою метою їдуть у прикордонні райони України. Громадяни Росії були відповідним чином екіпіровані, провозили засоби захисту, мали засоби атаки у вигляді дубин чи пристосованих палок та балончики із сльозогінним газом. Попадалася травматична та пневматична зброя.

Згодом такий контингент змінив тактику, намагаючись провозити амуніцію у сумках, ховаючи у вагонах палки чи «травматику». Виявляли ми й пропагандстську літературу та карти місцевості. А один із таких «воїнів» написав дівчині у Росію смс, що «їду на війну...». Ніяких випадковостей. Цілеспрямована робота. За час проведення операції «Кордон» нами не пропущено в Україну майже 17 тисяч осіб, з яких 141 особу чітко ідентифіковано як таких, що мають недружню мету для відвідування нашої держави, а 106 людям у документах проставлено заборону на в’їзд протягом тривалого часу.

 

– Задовго до анексії Криму та подій на сході держави проти України було розгорнуто й активно триває інша війна – інформаційна. Те що видається «на гора» російськими каналами, неможливо назвати правдою. Крім того, російські журналісти жаліються на суворість українських правоохоронців. Це відповідає дійсності?

– У ході зазначених вище подій сміливо можна виділити ще одну категорію «активістів» – це представники російських ЗМІ. Взагалі робота журналістів на українському кордоні ніколи не була під забороною. Але ми зіштовхнулися з принципово новим явищем: тотальною брехнею. Російські журналісти почали приховувати свою професію та прикриваються заявами, що їдуть не з професійною метою в Україною. Представники російських телеканалів діляться: журналіст їде окремо у вагоні потяга, оператор окремо начебто подорожує. Для чого це робиться? Якщо у тебе є завдання, ти прагнеш висвітлити події та показати правду, навіщо замовчувати або приховувати від контрольних служб свої плани? Відповідь проста: готуючи сюжети, вони перекручують події, підтасовують факти, підбурюють місцеве населення, пропонують гроші за «потрібні слова», провокують звичайних людей на скандали. І ця робота систематизована.

Коли наші наряди виявляють цих псевдотуристів, то у звичайній розмові вони зізнаються, що у них є завдання про підготовку виключно негативного сюжету. Складається враження, що їдуть вони вже з написаним текстом, а відео просто підганяють. Причому журналісти визнають, що роблять нечесну справу, але іншого виходу немає: перспектива звільнення їх не влаштовує. З цих розмов можна зробити певні вис­новки щодо повномасштабного обману телеглядача.

 

– Українсько­російська ділянка характеризується міцними дружніми та родинними узами сімей по обидві сторони кордону. Як впливає складна обстановка на настрої жителів прикордоння?

– Якщо брати статистику у чистому вигляді, то пасажиропотік на цій ділянці кордону впав на понад 20%, хоча Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько­російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та РФ ніхто не відміняв. Безумовно, бурхливі політичні події впливають на активність людей. Крім того, певні обмеження на перетин кордону транспортними засобами українська сторона ввела на російській ділянці ще до початку операції «Кордон». На початку року на російській території поблизу України почала розповсюджуватися чума свиней. Ми вимушені були піти на обмеження.

Давайте не будемо забувати і про ще одну категорію жителів прикордоння: мова про звичайних контрабандистів, які жили за рахунок контрабанди пального, «грали» на різниці цін товарів або «гріли» руки на інших махінаціях. Зараз така протиправна практика майже неможлива. Кордон щільно прикритий, є підкріплення з боку Збройних Сил, активно працюють правоохоронні органи та розвідка. До того ж уздовж кордону виритий рів, який навряд чи форсує звичайна вантажівка. Так що незаконний бізнес «став», а займатися чесною працею такі елементи не звикли, та й не хочуть. Тому знаходять порозуміння з тими, хто пропонує участь у проплачених мітингах, підбурюванні людей тощо. Як кажуть «кому війна, а кому мати рідна».

 

– Російська преса майже з істерикою сприйняла новину щодо обмеження в’їзду перед Пасхальними святами на територію України громадян чоловічої статі від 16 до 60 років. Вимагали пояснень. Дії української сторони у цьому випадку були законними?

– Абсолютно. Ми маємо пов­не право як, до речі, і будь­яка інша країна, тимчасово вводити обмеження щодо в’їзду та перебування на нашій території іноземців. Тим більш це стосувалося безпекової складової, коли стало відчутно, що сепаратистські настрої явно «підігріваються» ззовні. Особливо перед таким святом, як Пасха, що передбачає заходи із великим скупченням людей. До речі, ми не ставили жорстких умов щодо вікових обмежень, це додала преса. Просто більш ретельно здійснювали й здійснюємо прикордонний контроль на в’їзд. Звичайно, особлива увага до громадян Росії чоловічої статі призов­ного віку. Наприклад, 17 квітня у пункті пропуску «Іловайськ» Донецької області у потязі “Адлер – Мінськ” виявлено та непропущено організовану групу у кількості 26 громадян Росії (чоловіки віком 20­35 років спортивної статури). З їхніх слів вони слідували з Ростова до Харкова на Пасхальні свята. Водночас місце та терміни перебування не знали, було відсутнє достатнє фінансове забезпечення. Звичайно, що ця група Великдень святкувала на своїй території.

Що ж стосується реакції Росії на наші дії, то вона носила більш емоційний характер. Ніяких дзеркальних заходів не було. Українська сторона ж спокійно поставилися до рішення Російської Федерації, прийняте наприкінці 2013 року, щодо обмежень на перебування наших громадян на території сусідньої держави.

 

– Олександре Анатолійовичу, яка зараз ситуація на українсько­білоруській ділянці кордону? Адже Росія та Білорусь союзні держави і ці країни є членами Організації Договору про колективну безпеку?

– Ситуація контрольована, контакти робочі, стосунки нормальні. Це якщо коротко. Звичайно, позиція білоруських прикордонників повністю відображає позицію держави та Президента Олександра Лукашенка. Будь­яка напруга та недовіра у наших співвітчизників спала після публічних заяв лідера цієї країни та офіційної зустрічі з в.о. Президента України Олександром Турчиновим. Це моя позиція як громадянина.

Що стосується служби, то не будемо забувати, що Росія та Білорусь є членами ще й Митного союзу та кордонів у прямому розумінні цього слова між цими країнами немає. А потяг «Санкт­Петербург – Київ», як і деякі інші, йдуть з Росії в Україну транзитом через Білорусь. Така ж ситуація і на автомобільних пунктах пропуску. Ми більш ретельно перевіряємо громадян Росії, які в’їжджають на нашу територію з боку Білорусі. Однак спостерігається певне зменшення пасажиропотоку через спільний з Білоруссю кордон. Росіяни стали менше їздити до нас транзитом через союзну державу.

У той же час Україна всіляко підтримуємо більш тісне співробітництво з нашими північними сусідами. Для прикладу, прикордонне відомство повністю підтримує домовленості залізниць обох країн про відкриття прямого потяга «Київ – Мінськ» з прикордонно­митним оформленням у столицях, на кінцевих зупинках. Це така ж практика, яку ми впровадили свого часу на потяги «Київ – Москва» №№ 1­2 та 5­6.

 

– До речі, дії російської сторони, вжиті стосовно України протягом останніх місяців, не завадили практиці оформлення цих потягів?

– Ні, самі потяги як ходили, так і слідують за графіком. За єдиним виключенням: ті, які прибувають з боку Росії, ми перевіряємо на кордоні. А потяги, що прямують з Києва, оформляються у столиці України.