Коли проходжу через контрольно-пропускний пункт Могилів-Подільського прикордонного загону, завжди шукаю поглядом сім світлин на стіні. Це фото героїв-прикордонників, які загинули буремного 2014-го, боронячи державний рубіж на сході України. Олександр Дзюбелюк, В’ячеслав Семенов, Володимир Блажко, Ігор Присяжнюк, Олег Глущак, Віктор Соколовський, Павло Дмитренко… Серце мимоволі стискається від болю, а на очі накочуються непрохані сльози...

Коли проходжу через контрольно-пропускний пункт Могилів-Подільського прикордонного загону, завжди шукаю поглядом сім світлин на стіні. Це фото героїв-прикордонників, які загинули буремного 2014-го, боронячи державний рубіж на сході України. Олександр Дзюбелюк, В’ячеслав Семенов, Володимир Блажко, Ігор Присяжнюк, Олег Глущак, Віктор Соколовський, Павло Дмитренко… Серце мимоволі стискається від болю, а на очі накочуються непрохані сльози...

 

Держава увіковічила їхній подвиг. Високого звання Героя України (посмертно) удостоєно офіцера В’ячеслава Семенова, орденом «За мужність ІІІ ступеня» нагороджено його полеглих бойових побратимів. Громади міст та селищ, де народились воїни, встановили на їхню честь мемо­ріальні дошки та стели. А нашою нагородою буде добре слово…

Сьогодні мова йтиме про старшого лейтенанта Олександра Дзюбелюка. 23 липня йому виповнилося б 26 років…

Волелюбний, наполегливий, доброзичливий – перелік найкращих якостей цього хлопця можна продовжувати. Таким він запам’ятався друзям та бойовим побратимам.

– Це був справжній офіцер, вмілий керівник і порядна людина! Вболівав за кожного і, не вагаючись, приходив на допомогу. За що не брався – виконував бездоганно, – пригадує бойовий товариш Олександра старший прапорщик Олег Заєць. – На війні показав всю силу духу, свій відчайдушний і незламний характер. Все підбадьорював нас: «Хлопці, правда завжди перемагає, навіть якщо вона і загине в бою!». Нам дуже не вистачає його посмішки, оптимізму, доброти та людяності…

За словами матері Олександра Антоніни Володимирівни, він був чудовим сином. Свою любов висловлював у поетичних рядках. «Подзвонив одного вечора до мене й попросив, щоб записала новий вірш, слова якого саме в ту хвилину лягли на серце, – із невимовним болем пригадує жінка, цитуючи віршовані рядки: «Для мене, матусю, ти сонечко ясне, ти – зірка у небі і місяць ясний…». Погасло моє сонечко, не вберегла його. А я ж так просила янгола-охоронця: «Покинь мене, а сина збережи!».

…На оборону та захист прикордонного пункту пропуску «Довжанський», що на Луганщині, старший лейтенант Олександр Дзюбелюк прибув у складі оперативної мобільної застави наприкінці червня 2014-го. А вже за місяць під час масованого обстрілу позицій прикордонників, що тривав шість годин, загинув. У бліндаж, де перебував Саша та ще троє бійців, влучили один за одним два снаряди. Хоча, кажуть, двічі в одну вирву снаряд не потрапляє… Певно, цієї війни таке правило не стосується. Та й взагалі чи існують якісь правила на цій війні?

…Доля відміряла захиснику Батьківщини прикордоннику Олександру Дзюбелюку усього 24 роки. Безжалісна смерть чомусь забирає кращих. Певно тому, що вони її не бояться. Не відсиджуються в кабінетах, не ховаються від небезпеки по закордонах, а мужньо йдуть в бій на захист рідної землі. «Мене надовго смуток не огорне, надію маю на ясне життя», – писав про себе, сподіваючись на щасливе майбутнє, Олександр. «Життя моє пройшло недарма...» – теж про себе. Як і такі рядки: «Моя поезія затихла, рядки останні написав…». Що відчував старший лейтенант, що передбачав, якою бачив свою долю? Про це знає лише один Господь…

 

P.S. Незабаром побачить світ збірка віршів старшого лейтенанта Олесандра Дзюбелюка. У ній – все його коротке життя, сповнене любов’ю до рідної землі, дорогих серцю людей, повагою до зеленого кашкета. Для усіх, хто пам’ятає Сашу, ця збірка відкриє цілий всесвіт його світлої чистої душі, яку він віддав за Батьківщину.

 

Мене надовго смуток не огорне

 

Мене надовго смуток не огорне,

Надію маю на ясне життя.

Кажу: земля в очах – не поле чорне,

А кущ калини, квіти і жита…

 

Журбу осінню відкладу на завтра,

Попрошу в долі найтепліших зим.

Мені для щастя треба ще багато:

Зустріть любов під небом голубим.

 

Та ще дитя, що родиться з любові,

Зуміть навчить повірити в життя,

Щоб і його земля – не тільки слово,

А кущ калини, квіти і жита...

Олександр Дзюбелюк