Срібний призер кубка світу з бойового самбо серед клубів, бронзовий призер чемпіонату Європи, чемпіон світу за версією WCSF, переможець чемпіонату Європи, майстер спорту міжнародного класу – це далеко не повний перелік спортивних досягнень першого заступника начальника ВПС «Нижанковичі» Мостиського прикордонного загону капітана Федора Репкова.

Срібний призер кубка світу з бойового самбо серед клубів, бронзовий призер чемпіонату Європи, чемпіон світу за версією WCSF, переможець чемпіонату Європи, майстер спорту міжнародного класу – це далеко не повний перелік спортивних досягнень першого заступника начальника ВПС «Нижанковичі» Мостиського прикордонного загону капітана Федора Репкова.

Військову службу він розпочав 2005 року, вступивши до прикордонного вишу. На запитання чому обрав кар’єру саме військового, відповідає просто: «Маючи за приклад батька – офіцера запасу – довго не вагався ким треба стати в житті. До речі, його молодший брат Олег також вартує  на охороні державного рубежу –   обіймає посаду першого заступника начальника впс у Львівському прикордонному загоні.

Родом Федір із міста Новоград­Волинський, що на Житомирщині. Ще з дитинства, маючи відмінні фізичні задатки, спочатку як захоплення, а пізніше більш професійно почав займатися спортом. По­доброму усміхаючись, він додає, що за порадою батька стосовно фізичного виховання йому особ­ливо вибирати не доводилось. У сьомому класі, у вільний від уроків час, Федір розпочав тренуватися у секції вільної боротьби. Тож коли вступив до прикордонної академії, став «своїм» на кафедрі фізичного виховання та спорту і вже професійно займався рукопашним боєм і самбо. Згодом захистив звання кандидата в майстри спорту та здобув перемогу з рукопашного бою на першості відомства «зелених кашкетів».

Отримавши офіцерське звання, спортивну кар’єру молодий лейтенант не полишив. Незважаючи на службову завантаженість на кордоні, кожну вільну хвилину перший заступник начальника мобільної прикордонної застави «Мукачево», аби не втратити спортивну форму, присвячував тренуванням. 2013 року Федір Репков взяв участь у ХІХ чемпіонаті світу з бойового самбо, що проходив у Москві. Там, на останніх секундах, майже одночасно з ударом гонга, він провів майстерний кидок і вирвав перемогу в росіянина, ставши чемпіоном світу у ваговій категорії понад 90 кілограмів. Про ті змагання Федір згадує, як про тріумфальний марш нашої збірної, котра вперше в історії завоювала три золотих медалі й у командному заліку посіла 2 місце.

Коли на сході України бойовики створили загрозливу обстановку, Федір Репков наприкінці травня 2014 року вибув у зону АТО,  очоливши один із екіпажів БТР окремої тактичної групи ЗхРУ. Основним завданням його ланки були супровід і прикриття військових колон, розвідувально­пошукові вилазки та служба на блокпостах. Довелося йому брати участь і в боях у районі Савур-Могили та при обороні пункту пропуску «Маринівка».

Про службу в зоні АТО Федір розповідає неохоче, хоч і пережив там усього: і обстріли, і «котли», і більше місяця перебував в оточенні, з якого проривався самотужки.

Останнє і запам’яталося чи не найбільше, коли втретє виходив разом із екіпажем з оточення в районі «Маринівки». На  той час через постійні обстріли зв’язок із командуванням було втрачено, а бойову машину підбито ворогом. Водій БТРа зробив тоді неможливе – з одним робочим двигуном, без працюючих гальм і гідравлічної системи, разом з екіпажем та ввіреними військовослужбовцями, вони зуміли вискочити з оточення. Федір і понині пам’ятає щире та радісне здивування командира під час його рапорту про успішне виконання бойового завдання та повернення у прикордонний стрій.

Сумлінну службу на Донбасі капітана Репкова відзначено державною нагородою – медаллю «За військову службу Україні».

Повернувшись додому наприкінці серпня, він ледве встиг провести чергову відпустку і без підготовки прийняв новий виклик – взяв участь у спортивній першості Європи з бойового самбо. На змаганнях, що проходили в Ужгороді, капітан Федір Репков на одному диханні переміг чотирьох супротивників і знову здобув перемогу, підтвердивши почесний перший  номер збірної України з бойового самбо.

Надалі офіцер отримав призначення на вищу, займаній раніше, посаду у Мостиському прикордонному загоні. На ній він, за відгуками командування загону та регіонального управління, зарекомендував себе з найкращого боку.

На запитання, що для нього головніше – спортивні досягнення чи офіцерська кар’єра, капітан, посміхаючись, відповідає, що, звичайно ж, прикордонна служба. Самбо для нього є чоловічим захопленням, яке лише зміцнює його готовність зразково виконувати завдання з охорони та захисту державного кордону.