Шірпал Леонід Вікторович

НАЗАД
07 липня 2016 16:43

майор Шірпал Леонід Вікторович

Заступник начальнику відділу з оперативно-розшукової роботи – начальник прикордонного оперативно-розшукового відділення відділу прикордонної служби «Бірюкове»  ІІ  категорії  (тип  Б)  3  прикордонного загону (І категорії) Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України

Дата народження: 21.07.1981.

Дата та місце загибелі: 10.07.2014., в районі ППр "Довжанський"

Ці зворушливі рядки авторства Ігоря Пігуля викарбувано на монументі, встановленому на могилі заступника начальника відділу «Бірюкове» Луганського прикордонного загону майора Леоніда Шірпала, який героїчно загинув, захищаючи східні кордони нашої держави від військ країни-агресора.

Не загинув, а просто заснув,

Відпочину – і знову до бою!

Чуєш, вітер зненацька подув?

Це брати мене кличуть з собою.

Там високо вгорі, на блакитнім плацу,

Командири шикують нас в сотні,

Ми такі ж, як були, тільки плечі в пуху,

Це від крил, що тріпочуть на сонці.

Ми усі тут гуртом, у єдиній сім’ї,

З нами Бог, а кого нам ще треба!

Не сумуйте за нами, тепер на віки,

Ми боронимо Неньку з-під неба!

 

21 липня 2014 року Леоніду мало б випов­нитися 33 роки. Як кажуть, вік Христа –  час, коли людина вже чогось досягла у своєму житті, стала  свідомою, самодостатньою та досвідченою. До цієї дати він не дожив 11 діб...

Досвідчений фахівець і авторитетний командир, Леонід Шірпал був ще й любля-чим чоловіком, чудовим батьком і вірним товаришем. Напередодні 35-річчя прикордонника своїми спогадами про нього поділилися  дружина Ірина та бойові побратими.

З майбутньою нареченою Леонід познайомився 16-річним юнаком. Дівчині на той момент виповнилося лише чотирнадцять. Таке тендітне перше дитяче кохання згодом переросло у справжнє... Втім, до того як стати на весільний рушник, майбутнє подружжя випробовувало свої почуття більш ніж десять років. Спочатку Леонід закінчив аграрний технікум, а 1999 року був призваний на строкову службу до лав Збройних сил. Ще в армії хлопець вирішив присвятити своє життя охороні рубежів Батьківщини. Тому й вступив до Національної академії Держприкордонслужби, яку закінчив 2006-го.

Молоде подружжя приїхало до місця служби чоловіка у Луганську область. Там у них з’явилася донечка Анастасія.

– Всеосяжна любов до доньки виникла у чоловіка з першого погляду!, – розповідає Ірина. –  Доволі суворий на службі, вдома Леонід невпізнанно змінювався: робив улюб­лениці зачіски та називав її своєю королевою. Вони й вітрянкою хворіли разом: донечка дозволяла обробити ранки лише після того, як тато буде покритий квіточками із зеленки.

Усі проблеми, пов’язані зі службою, пригадує вдова офіцера, ніколи не відбивалися на настрої чоловіка. Коли на Донбасі тільки-но починався збройний конфлікт, він намагався максимально вберегти родину від поганих новин: про них Ірина дізнавалася з телебачення або Інтернету. Вечорами, як тільки міг, приїздив додому й обов’язково вкладав «свою королеву» до ліжка. На всі запитання заспокоював: «То журналісти перебільшують». І навіть коли перші російські винищувачі порушили кордон України, Леонід запевнив родину, що відбуваються військові навчання. Тільки заборонив виходити з квартири й зник на декілька днів...

Коли приїхав, зібрав необхідні речі й відвіз дружину та доньку на залізничний вокзал. «Тільки на травневі свята», – пообіцяв Ірині. Але  жіноча інтуїція підказувала: додому вони вже ніколи не повернуться… Ті хвилини стали останніми, коли сім’я була разом…

Так розпорядилася доля, що останнім місцем служби для майора Шірпала став відділ прикордонної служби «Бірюкове» Луганського прикордонного загону, де офіцер обіймав посаду заступника начальника з оперативно-розшукової роботи.

Активний та цілеспрямований, відповідальний у всьому, він добре знав свою справу і подавав великі надії щодо подальшої кар’єри. Так характеризують Леоніда його товариші по службі. Однією з яскравих рис офіцера було вміння спілкуватися з людьми, відчувати їхні потреби та допомагати, коли потрібно. Водночас це не заважало йому проявляти вимогливість, якщо справа стосувалася роботи. Чоловіка любили, поважали і довіряли.

12 травня 2014 року в районі населеного пункту Астахове, що у Свердловському районі Луганщини, терористи у масках обстріляли прикордонний наряд, очолюваний майором Шірпалом. Службовий автомобіль «Нива», в якому рухалися прикордонники, обігнала та підрізала «Газель» без номерних знаків. Озброєні бандити, які перебували в авто,  відкрили вогонь. Не розгубившись у складній бойовій ситуації, офіцер вивів своїх підлеглих з-під обстрілу та вберіг від загибелі. У результаті лише двох прикордонників було легко поранено. «Народився в бронежилеті!», – жартували побратими, адже у «Ниву» влучило 72 кулі.

З червня 2014 року Леонід Шірпал перебував в оперативному підпорядкуванні ОТУ «Кордон». Ділянку відповідальності було визначено вздовж державного рубежу від села Дякове до населеного пункту Бірюкове. «Зелені берети» виконували різні бойові завдання спільно з підрозділами Збройних сил. Завдяки досвіду офіцера-оперативника підпорядкована йому група здобула багато розвідувальної  інформації щодо розташування блокпостів і підрозділів ворога, їх чисельності, озброєння та переміщень.

З 3 липня 2014 року місцем дислокації групи було визначено опорний пункт поблизу пункту пропуску «Довжанський», який піддавався постійному  інтенсивному  мінометно-артилерійському обстрілу. 9 липня ворог в черговий раз застосував 120-мм міномети та протитанкові керовані ракети,  вів вогонь як по бронецілях, так і по бліндажах прикордонників.

Наступного дня було сплановано спільний бойовий рейд для встановлення місця перебування ворога та його знищення. Під час виконання цього завдання БМП-2, у якій перебував майор Шірпал, підірвалася на керованій фугасній міні. З екіпажу ніхто не вижив… Герой назавжди залишився з кордоном, адже загинув за п’ять метрів від нього…

Донбас не хотів відпускати воїна: протягом декількох днів товариші везли труну з тілом в останню путь. Похоронну колону обстрілювали, не даючи проїхати в тил. Але ті, хто був з Леонідом пліч-о-пліч в бою, не залишили його й після смерті… Поховали героя на Хмельниччині, у селі Суслівка Летичівського району.

…А на сороковий день після загибелі він з’явився у доньчиному сні та запевнив, що завжди буде їх з мамою охороняти. Так розповіла дівчинка наступного ранку… 

Посмертно майора Леоніда Шірпала нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У школі, де навчався  прикордонник, встановлено   меморіальну дошку.          

У пам’яті товаришів, колег і рідних він назавжди залишиться  відважним офіцером, справжнім чоловіком та чудовою Людиною З великої літери. 

Популярні розділи та сервіси