Ви можете підписатись на поштову розсилку новин або іншої цікавої та корисної інформації
Захисний код*:
відписатись
06.07.2016
a
a
a
Глущак Олег Миколайович

сержант Глущак Олег Миколайович

Начальник радіостанції тип Р-142Н відділення рухомих засобів інформаційно-телекомунікаційних систем відділу зв'язку автоматизації та захисту інформації штабу Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління

Дата народження: 06.02.1983.

Дата та місце загибелі: 11.07.2014., населенний пункт Зеленопілля

Віддав життя за рідну землю

10 липня 2014 року під час виконання службових обов’язків в зоні антитерористичної операції на Сході України в ході мінометного обстрілу загинув начальник радіостанції відділу зв’язку, автоматизації та захисту інформації штабу Могилів–Подільського прикордонного загону старший сержант Олег Глущак. Смерть забрала його на 32–му році життя. У нього залишилися мати, дружина та чотирирічна річна донька…

Автор: Людмила КАТЕРИНИЧ

Аби розділити материнський біль, я завітала до жінки, яка дала Олегу життя – Галини Василівни. «Мій син ріс добрим, відповідальним, гарно навчався в школі та у монтажному технікумі,– ділиться спогадами згорьована жінка. – Не помітила, як змужнів, пішов в армію... Після строкової повернувся до рідного міста з твердими намірами піти на контрактну службу. Вибір у Олега був широкий: військо, пожежна частина, райвідділ міліції, але він обрав прикордонний загін – там проходили службу чимало його шкільних товаришів. Тож 2003­го року його прийняли у свою сім’ю вартові державного рубежу».

Понад 10 років віддав прикордонній службі старший сержант Олег Глущак. За цей час він зарекомендував себе з найкращого боку: досвідчений фахівець, доброзичливий та порядний товариш, вірний військовій присязі воїн. Таким він назавжди залишиться в пам’яті товаришів, колег і знайомих.

– Як тільки­но надійшла команда на виїзд в зону АТО, Олег без жодних зволікань погодився, – розповідає майор Анатолій Радзіховський. – 3 липня він відбув до нового місця виконання службових обов’язків.

Пригадуючи той день, мати Олега розповідає: «Син сказав, що їде в зону бойових дій і щоб я за нього не хвилювалася. Був зібраний, небагатослівний. Але його очі випромінювали тривогу. Таким я його ніколи не бачила. Напевно, підсвідомо відчував небезпеку. А вона прийшла за тиждень пронизливим телефонним дзвінком і невимовним болем…».

Важко переносить втрату і дружина Олега – Ольга. Разом вони ростили донечку Дарію. «Дівчинка росла татусевою улюбленицею. Таку взаємну любов рідко побачиш. У всьому йому наслідувала, зустрічала зі служби, допомагала батькові по господарству… Як і що тепер їй сказати? Кілька днів тому ще бачила тата живим, здоровим», – бідкається молода вдова. Немає слів, якими можна передати біль, що відчувають рідні загиблого воїна, немає слів втіхи, якими можна їх розрадити.

14 липня Могилів­Подільський проводжав героя в останню путь. Люди несли квіти, висловлювали співчуття і, не соромлячись, плакали….

«Олег Глущак, як і інші воїни, котрі загинули за Україну – герой, – зазначив у своїй промові командир загону полковник Рустам Алієв. – А герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях як взірець високого патріотизму, любові до рідної землі, як приклад самопожертви во ім’ я миру та свободи!».

Вічна пам’ять та пошана тобі, наш бойовий товаришу, нехай Господь вселить у Царство Боже твою світлу душу. Ти віддав її за нас, нашу землю, за наше життя та спокій…