Адміністративне провадження, питання реадмісії, тримання правопорушників, робота з іноземцями – це великий пласт роботи, яким опікується вітчизняне прикордонне відомство. Про особливості такого напрямку діяльності «зелених кашкетів» «ПУ» розповідає начальник управління по роботі з іноземцями та адміністративного провадження АДПСУ генерал-лейтенант Олег НИШПОР.

Адміністративне провадження, питання реадмісії, тримання правопорушників, робота з іноземцями – це великий пласт роботи, яким опікується вітчизняне прикордонне відомство. Про особливості такого напрямку діяльності «зелених кашкетів» «ПУ» розповідає начальник управління по роботі з іноземцями та адміністративного провадження АДПСУ генерал-лейтенант Олег НИШПОР.

–  Олегу Петровичу, минулого року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України, який значно переформатував повноваження правоохоронних органів. У чому ж полягають зміни у роботі Вашого управління та підпорядкованих підрозділів?

– Суттєвою зміною є те, що у Держприкордонслужби забрали функцію дізнання, а розслідуванням кримінальних правопорушень згідно з нововведеним КПК опікуються тепер виключно органи досудового розслідування. Щоправда, підрозділи оперативно-розшукової діяльності нашого відомства можуть провадити слідчі, розшукові та негласні слідчо-розшукові дії, однак виключно в рамках доручення слідчого. Відтак такі зміни у повноваженнях призвели до організаційно-штатних пертурбацій наших підрозділів і певна кількість офіцерів з нашої вертикалі перейшла до підрозділів вертикалі Департаменту оперативної діяльності.

Водночас, ще до прийняття Кодексу, підпорядкованим мені управлінням опрацьовано інструкцію, що визначає порядок дій посадових осіб органів і підрозділів охорони державного кордону під час затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину без ухвали слідчого судді або суду. Цей документ погоджено з Генеральним прокурором, Головою СБУ, Міністром внутрішніх справ та затверджено в Міністерстві юстиції, отож він став частиною національного законодавства. Ця інструкція чітко прописує, як повинен діяти прикордонний наряд, інші посадові особи у разі виявлення ознак злочину та затриманні підозрюваного у його вчиненні в рамках положень КПК.

– Отже, якщо у прикордонників функцію дізнання скасували, виходить: і роботи поменшало…

– Аж ніяк. Є ж і правопорушення, що підпадають під дію Адмінкодексу. Це так само величезний масив роботи. Скажімо, лише упродовж 2012 року та І кварталу нинішнього органами охорони державного кордону складено майже 60 тисяч протоколів про адміністративні правопорушення, що належать до компетенції Держприкордонслужби, а також понад тисячу протоколів про правопорушення, пов’язані зі здійсненням перевізниками міжнародних пасажирських перевезень. За результатами розгляду цих протоколів до відповідальності притягнуто 57 тисяч осіб та понад півтори сотні перевізників. Причому загальна сума накладених штрафів становить близько 37 млн. гривень.

Ще одним напрямком є робота з іноземцями – порушниками прикордонного та міграційного законодавства. Обсяг завдань чималий: оформлення справ, документування, виїзди на кордон для фіксації правопорушення, робота із затриманими, проведення їх опитування, розміщення в місцях тимчасового тримання, подальше спілкування вже з судовими органами, передача їх до ПТПІ Державної міграційної служби, повернення/видворення за межі території України тощо. Це далеко не повний перелік заходів, які забезпечують офіцери підрозділів по роботи з іноземцями та адміністративного провадження в органах охорони кордону.

–             У свій час українська громадськість стверджувала: підписання Угоди про реадмісію з ЄС буквально наповнить нашу державу мігрантами. Такі побоювання виявилися марними? Прокоментуйте, будь-ласка, які все ж таки тенденції у цьому напрямку діяльності.

–             Уже третій рік поспіль Україна активно реалізовує положення цієї Угоди і практична сторона її реалізації показує на тенденцію щорічного зменшення кількості осіб, які підлягають реадмісії. До речі, такі угоди підписані не лише з ЄС, а й з 9 іншими країнами світу, ще з 17 – погоджено проекти таких угод.

Так, 2010 року Україною прийнято 867 осіб (передано 62 особи), 2011 – 632 (82), 2012 – 396 (65), за три місяці 2013 року – 55 (12). Причому абсолютна більшість осіб, яких ми прийняли, є нашими співвітчизниками.

– Цікаво, як узагалі проходять процедури прийому/передачі?

– Як відомо є стандартна і прискорена процедура реадмісії. Стандартна більш характерна для органів міграційної служби, які виявляють порушення міграційного законодавства в країні. В них інші терміни виконання всіх необхідних для цього дій. У свою чергу прискорена процедура – це вотчина прикордонних структур (відстань юрисдикції до 30 кілометрів від державного кордону, – авт.). Зокрема, нашим європейським колегам ми запропонували більш звужені строки, що й у результаті було закріплено в імплетаційних протоколах. Йдеться про дводенний термін, у разі крайньої необхідності – триденний. Це пов’язано з необхідністю негайного реагування та оперативної передачі правопорушника.

– Чому саме такі терміни?

– Ми маємо довести суміжній стороні, що саме з її території до нас потрапив правопорушник і навпаки. Саме вищезгадані терміни є оптимальними для складання доказової бази та проведення інших необхідних процедур. Скажімо, потрібно вивчити сліди, закріпити їх, повідомити наших закордонних колег, опитати затриманого тощо. Взагалі перелік доказів перебування затриманого на суміжній території доволі широкий і закріплений як в угодах, так і в імплементаційних протоколах. Наприклад, підставою того, що ця особа порушила кордон, можна вважати пояснення очевидців, інформація наших колег суміжної держави, свідчення порушника, наявність в нього будь-яких документів з відмітками про перетин кордону або перебування в тій чи іншій країні та багато інших.

– До речі, частими є випадки коли незаконні мігранти володіють лише власною мовою, яка може бути дуже рідкісною на нашому континенті. Які рішення приймаються в таких ситуаціях?

–Такі випадки дійсно трапляються, тому активно працюємо над тим, аби покращити стан справ у цій сфері. Наразі ми виступили з міграційною службою з ініціативою щодо створення Єдиного реєстру перекладачів. Тоді ми матимемо змогу звертатися до нього для отримання кваліфікованої допомоги. А взагалі наші підрозділи вже мають свою напрацьовану базу фахівців, які можуть надати допомогу. Наприклад, це може бути студент-іноземець, який навчається в українському виші, або представник правозахисної організації.

– Наразі значно звузилися часові показники адміністративного затримання порушників на кордоні. Як у таких випадках прикордонники реалізовують свої повноваження?

– Дійсно, ці зміни були внесені рішенням Конституційного суду ще в листопаді 2011 року, відтак положення деяких статей прикордонного законодавства в Адмінкодексі були визнані неконституційними. Тепер ми маємо правову колізію. Судіть самі: за незаконне порушення державного кордону або порушення іноземцями правил перебування в Україні ми маємо право затримувати їх лише до трьох годин. Як за цей час можна здійснити ідентифікацію порушника, якщо він затриманий на зеленому кордоні, без документів і без бажання надавати якісь пояснення? Відповідь очевидна – це неможливо.

– Що ж у такому разі робити?

– Доводиться тісно співпрацювати з іншими правоохоронними органами. Наприклад, якщо це іноземець, котрий порушив кордон або інші вимоги міграційного законодавства, ми звертаємося до органів міграційної служби. В них для цього створено пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, в яких і розміщуються ці особи.

– Отже відомчі пункти тимчасового тримання та спецприміщення будуть, так би мовити, не затребувані?

– Це не зовсім так, адже ми маємо право здійснювати затримання й у інших випадках, передбачених прикордонним законодавством. Зокрема, найбільш розповсюдженим на кордоні є порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску, за вчинення якого правопорушник може бути затриманий на строк до трьох діб для встановлення його особи. Таких правопорушень упродовж 2012 року нами зафіксовано майже 18 тисяч.

–  Як може позначитись звуження повноважень на охороні державного кордону?

–  Зрозуміло, що правопорушники та злочинні угруповання дуже швидко засвоюють такі послаблення в законодавстві і намагаються їх використовувати. Попри це, відомством вже підготовлена низка пропозицій до керівництва держави щодо поновлення раніше діючих повноважень у цій сфері. У тому числі ми хочемо повернути нашому персоналу право складати протоколи за частиною першою статті 203 Адмінкодексу під час виявлення цього правопорушення в контрольованому прикордонному районі, а також надати повноваження заступникам керівників прикордонних підрозділів розглядати адмінсправи, що належать до компетенції відомства.

            Якщо наші пропозиції схвалять – це значно посилить наші можливості впливати на правопорядок у сфері охорони державного кордону