Ще рік тому ніхто й уявити не міг, що між Кримом і Херсонською областю з’являться прикордонники. Але це таки сталося після анексії Криму Росією. І в березні минулого року фактично заново сформовано Азово–Чорноморське регіональне управління Держприкордонслужби. Про проблеми, з якими зіштовхнулися «зелені кашкети» на новому місці, їхні завдання та плани на майбутнє розповідає начальник регіонального управління полковник Сергій Бідило.

Ще рік тому ніхто й уявити не міг, що між Кримом і Херсонською областю з’являться прикордонники. Але це таки сталося після анексії Криму Росією. І в березні минулого року фактично заново сформовано Азово–Чорноморське регіональне управління Держприкордонслужби. Про проблеми, з якими зіштовхнулися «зелені кашкети» на новому місці, їхні завдання та плани на майбутнє  розповідає начальник регіонального управління полковник Сергій Бідило.

 

– Сергію Вікторовичу, після виходу з Криму наших військовослужбовців минуло вже 9 місяців. Як Ви сьогодні ставитеся до колег, котрі не покинули півострів та перейшли на бік Росії?

– Якщо коротко – як до зрадників. Зрозуміло, що можуть бути різні обставини, які перешкоджають переїзду до нового місця служби. Але ми приймали Присягу – і цим все сказано!

Куди більше поважаю вибір тих кримчан, які вийшли на «материк» та, скориставшись своїм законним правом на звільнення, повернулися до своїх родин у цивільному статусі. До таких у мене претензій немає.

 

– Традиційно охоронці кордону із сусідніх країн активно співпрацюють. Чи підтримуються контакти українських прикордонників з російськими колегами в Криму?

– Ми маємо не сусідство, а підступну анексію. Тому ніяких дружніх контактів немає і бути не може. Ми виходили з ними на зв'язок лише з вимогою виведення російських військових і прикордонників з території Херсонської області.

 

– Практично всі прикордонники, котрі служили в Криму, залишили там квартири. Як вирішуються проблеми забезпечення їх житлом на новому місці?

– Це питання для керівництва нашої Служби – пріоритетне. Поки що здебільшого покладаємося на механізм винай­мання житла та виплачуємо компенсації нашим військовослужбовцям. Надалі планується будувати для них квартири. Робота з місцевими органами влади у цьому напрямку вже ведеться. Розглядаються різні варіанти, зокрема, використання будівель, які можна відремонтувати.

 

– Нинішнього року плануються нові хвилі мобілізації. Вам критично не вистачає бійців?

– Справа не тільки в цьому. Виконання поставлених завдань ми й при нинішньому складі не зриваємо. Швидше за все є необхідність замінити тих, хто прийшов до нас із першою хвилею мобілізації. Хоча багато хто з цих людей виявив бажання залишитися на службі.

 

– Обльоти адмінкордону російськими безпілотниками продовжуються?

– Розвідка суміжної території практикується силовиками багатьох країн, тому польоти дронів чи вертольотів поблизу адміністративної лінії між Кримом і Херсонщиною вважати чимось надприродним не варто.

 

– Як прокоментуєте інформацію в ЗМІ стосовно корупційних дій деяких Ваших підлеглих?

– Це елемент інформаційної війни, якій, як і війні класичній, притаманні будь-­які засоби. Є сили, яким невигідна стабільність у регіоні, й прикордонники зовсім не вписуються в їхні плани. Прикро, що деякі журналісти, не розібравшись у ситуації, підхоплюють і поширюють провокаційні заяви.

Зокрема, дивує коли нас звинувачують у незаконному оформленні вантажів, створенні штучних черг, вимаганні хабарів за пропуск вантажного транспорту тощо. Офіційно заявляю: прикордонники не мають до цього ніякого стосунку. Наша справа – паспортний контроль, виявлення зброї, боєприпасів, наркотиків. Крапка. А неправильно оформлені документи на м'ясо, ковбасу чи «молочку» – це компетенція митниці та інших служб.

Не заперечую, серед прикордонників трапляються нечисті на руку люди. Ми із цим боремося. До прикладу, за останні кілька місяців порушено дві кримінальні справи, більше 40 осіб переміщено на інші посади, 26 із них – з пониженням.

 

– Що Ви можете сказати про волонтерський рух?

– Ніхто не сподівався, що волонтерство набере таких обертів. Що допомагатимуть усі – від простого слюсаря до директора великого підприємства. Для нас особливо актуальним це було на перших порах, коли прикордонники тільки прийшли у Херсон і потрібно було забезпечити охорону адміністративної лінії з Кримом. Нам везли все, що було потрібно: будматеріали, продовольство, спорядження, амуніцію тощо. За час розбудови та становлення наші підрозділи отримали шефської та волонтерської допомоги на суму понад два мільйони гривень. Сьогодні керівництво Служби оперативно вирішує всі питання забезпечення. До нас надходить все необхідне: техніка, озброєння та продовольство. Тим не менш, від допомоги волонтерів ми не відмовляємося і дуже за неї вдячні.

 

– Прикордонники завжди покладалися на допомогу місцевих жителів. Наскільки це актуально для Ваших підрозділів?

– Практично всюди у підконтрольних районах у нас є добровільні помічники. Є штаби і пункти громадських формувань. Вони мають свій статут, засоби пересування і разом з нашими співробітниками охороняють кордон. До цієї справи долучилися і представники козацьких формувань, меджлісу, організацій з охорони громадського порядку.

 

– Сьогодні із зони АТО в інші регіони України можуть потрапляти зброя та боє­припаси. Як цьому завадити?

– Навколо території, контрольованої терористами, діють контрольні пункти та пости, на яких здійснюють контроль прикордонники, військовослужбовці ЗСУ та представники МВС. Проте гарантовано перекрити усі канали складно. Тому будемо діяти на випередження. Вважаю, що додаткові «фільтри», здатні зменшити цей потік, необхідно створювати на межі Херсонської та Запорізької областей. Напрацювання в цьому напрямку вже є, і ми звернулися з пропозиціями до керівництва Держприкордонслужби.

 

– За повідомленнями ЗМІ, останнім часом на окупованій території почастішали випадки утисків членів сімей українських військовослужбовців. Родини багатьох Ваших підлеглих продовжують проживати в Криму. Чи не було подібних випадків з ними?

– Можу сказати, що за час проходження служби в регіональному управлінні до мене із повідомленням про таке не зверталася жодна людина. Але якщо щось подібне трапиться, впевнений, що керівництво Служби і я особисто зробимо все необхідне, щоб убезпечити членів сімей наших прикордонників.

 

– Впадає в очі досить скромне облаш­тування наших контрольних пунктів в'їзду–виїзду на межі з Кримом у порівнянні з російськими пунктами пропуску. Як можна пояснити такий контраст?

– Звичайно, це дійсно не такі пункти пропуску, до яких звикли громадяни України при перетині легітимних кордонів, наприклад, при виїзді в європейські держави або в ту ж Російську Федерацію. Але ж не треба забувати, що ні Україна, ні інші світові держави, за винятком таких «прогресивних і демократичних», як Венесуела та Північна Корея, не визнали анексію Криму, а вкладати кошти у зведення повноцінних пунктів пропуску всередині держави – це, як мінімум, недоцільно.

 

– Ви хочете сказати, що це не пов'язано з фінансово­економічним становищем у країні, а є суто політичним рішенням?

– Звісно, бойові дії всередині країни ще не зробили жодну державу багатшою, але на облаштуванні кордону, особливо останнім часом, і Президент, і Уряд економити на безпеці країни не збираються. До того ж, не можна забувати і про допомогу волонтерів. Просто Крим був і буде українським регіоном. У багатьох громадян анексованого півострову вже настає період прозріння, інші ж, ще перебуваючи під впливом «зомбобачення», все ж починають задумуватися, чи так погано жилося Криму у складі України. Тому питання про «повернення» Криму ніхто не знімає з порядку дня.

 

– Сергію Вікторовичу, з моменту заснування і до анексії Криму основними результатами оперативно­-службової діяльності Азово­-Чорноморського регіонального управління були затримання за незаконний промисел водних ресурсів і контроль за виходом маломірних плавзасобів. Чи є актуальними ці питання сьогодні?

– Напружена обстановка на ділянці регіонального управління наклала нові відбитки на основні напрямки діяльності. Кількість пропускних операцій і результати ОСД в наших контрольних пунктах в’їзду–виїзду майже не поступаються «класичним» пунктам пропуску. Кількість вилученої зброї перевалила за сотню, а наше географічне положення – між зоною АТО і тимчасово окупованою територією – давно змінило пріоритети служби. Проте контроль за виходом на воду маломірних плавзасобів не тільки не втратив актуальності, а навпаки посилився в світлі можливого нападу диверсійно­розвідувальних груп, переміщення найманців і зброї на Азовському напрямку.

 

– У яких випадках громадянам України може бути відмовлено при в'їзді на материк з території Криму?

– Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає, що громадяни України мають право на вільний і безперешкодний в'їзд та виїзд з тимчасово окупованої території за умови пред'явлення документа, що підтверджує громадянство України. Інша справа, що багато жителів Криму свого часу поміняли паспорти на федеративні й тепер є «щасливими» володарями недійсних документів, тому що світова спільнота не визнає незаконно створених на території анексованого Криму органів місцевої влади, ОВІРів і паспортних столів. Такі громадяни при перетині адміністративної лінії до відповідальності не притягуються, але й на материкову частину не пропускаються.

 

– Відомо, що під час анексії Криму російські війська не тільки окупували півострів, але й вторглися до Херсонщини…

– На Арабатській стрілці, півострові Ад та на півострові Чонгар так і сталося. Тож ми були змушені почати копіткий і затяжний переговорний процес та при повній підтримці усіх зацікавлених державних структур зробили все, що було можливо. Протилежна сторона часто поводилася неадекватно. Вони то починали переміщення людей і техніки, то відступали, то поверталися, то брали нас на приціл, хоча на переговорах ми були без зброї.

Наразі уся територія Херсонської області перебуває під контролем нашої Служби. Сподіваюся, що з часом зможу сказати так і про Крим.