Прикордонники попрощались із полеглим воїном.

Мельничук Віктор народився 2 лютого 1999 року у селі Гранітне Донецької області. На Донеччині навчався у школі, там закінчив Маріупольський коледж Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», а згодом  - і університет.

«До вищого навчального закладу син вступив самостійно, він дуже добре вчився, був наполегливим та відповідальним, – ділиться батько Володимир Мельничук. – Я міг скористатись пільгами, тому що на той момент вже був учасником бойових дій, але Віктор не хотів жодних поблажок і прагнув навчатись».

У 2021 році Віктор підписав контракт та вступив до лав охоронців кордону у підрозділ, де проходив службу його батько. Хлопець мріяв бути офіцером та планував вступити до Національної академії державної прикордонної служби України.

Повномасштабну війну батько та син зустріли в одному підрозділі.

«Вітя для мене не тільки син, він – мій побратим. На початку березня 2022 року я та мої друзі-побратими попали в оточення на Волноваському напрямку. Мене поранило, пошкодило одну ногу та два кульових поранення я дістав у плече, – розповідає батько. – Віктор разом зі своїм підрозділом евакуювали мене під щільним вогнем ворога. Мій син фактично врятував мені життя».

Вже наступного дня молодший сержант Віктор Мельничук загинув від рашистського мінометного обстрілу позицій прикордонників. Тіло героя довго не могли евакуювати і лише два роки потому батьки змогли поховали сина.

Ми завжди пам'ятатимемо величний подвиг Героя,  його мужність, самовідданість і готовність до жертви залишаться прикладом для нас усіх. Нехай його душа знаходить спокій, а родині й близьким висловлюємо щирість та співчуття в цей важкий час.

Спочивай з миром, Герою!